Дмитро Тимчук: Брати й сестри, за підсумками 2014 року.

Рік, що відходить, розкраяв грудну клітину Україні, примусив відчувати світ оголеним серцем. У нас не залишилося сил на напіввідчуття, на напівтони. У нас залишилися лише любов і ненависть. Але і те, й друге – пронизливо щирі.
З поганого:
1. Падіння диктатури Януковича минулої зими не викликало повного «переформатування» країни.
Обличчя у владі, корупційні схеми, а багато в чому і свідомість пересічних наших побратимів – часто-густо те ж, що й було. Ми, нарешті, народилися як нація, але коріння цієї нації не позбавилося від паразитів минулого.
Найгірший наслідок – те, що дуже багато українців не відчувають «народності» тієї влади, яку самі ж вибрали після Майдану. Результат – відсутність довіри, а кожному зрозуміло, що лише на довірі можна просити людей «затягнути паски» та пережити болючі, але необхідні реформи.
Не викликає сумніву, що коли б нинішня виконавча влада продемонструвала безкомпромісну боротьбу з корупцією та іншими брудними «наслідками минулого», відкинувши всі позакулісні ігри та інтриги, замість перманентного жування сопель діяла б рішуче на Донбасі, - пересічні українці дали б необхідний ліміт довіри на реформи. Але цього не відбулося. І це дуже погано.
2. Ми тимчасово втратили Крим.
Нині говоримо: в умовах пост революційної України у березні цього року неможливо було організувати спротив і попередити окупацію півострова. Це так. Але слід пам’ятати, що анексія АРК почалася задовго до Майдану. І головний козир Кремля був у інформаційному впливі, формуванні громадської думки в Криму, у пропаганді та агітації. Без дурману пропаганди та повної бездіяльності Києва на інформаційному фронті протягом всіх років незалежності України, у Москви не було б жодного шансу отримати Крим.
Це – надзвичайно важкий урок на майбутнє. І висновки з цього уроку слід було зробити вчора.
Я не маю сумніву, що півострів повернеться під контроль України. Але, як кажуть у нашій армії, під лежачого лейтенанта коньяк не тече. Для цього необхідно діяти – на тому ж інформаційному фронті, паралельно готуючи ресурси і для силового варіанту повернення окупованої території.
3. Бойові дії на Донбасі.
Ми побачили справжнє обличчя «друга» - Росії, що залила кров’ю наших побратимів нашу ж землю у ім’я нездорових амбіцій хазяїна Кремля. Але трагедія не лише у тому, що Путін – кривавий маніяк. А і в тому, що абсолютна більшість росіян тріумфальними криками вітають цю бійню і моляться своєму саженному фюреру. Зараз це нація обколотих тією ж пропагандою вар’ятів, котрих чекає дуже важке похмілля, і серед яких сьогодні лише одиниці можуть зватися людьми.
Говорячи про це я ні на секунду не відчуваюся русофобом. Я маю повне право давати такі характеристики. Як народжений у Росії, я з щирим болем та відчаєм переживаю цей апофеоз божевільного кровожерства та самовбивчої сліпоти своєї батьківщини. (Слово «батьківщина» тут пишу з малої літери, бо справжньою Батьківщиною з гордістю іменую землю своїх волелюбних предків – Україну).
Погано, що розв’язанням подій на Донбасі й не пахне- Путін не відступиться. Всі «мирні перемовини» - це ілюзія. Зображаючи деяку стабілізацію ситуації на Донбасі (виключно задля спроби послаблення санкцій Заходу проти Росії) Кремль переносить своє криваве шоу в інші регіони України. Найближчим часом загроза терористичних та диверсійних дій шавок Москви зростатиме в усіх куточках нашої країни. І швидкого кінця цієї підлої війни РФ проти нас чекати, на жаль, не доводиться.
Це той час, коли лінія фронту проходить вже не по Донбасу. Коли фронт – вся країна. А отже, як не пафосно звучить, перемога залежить від кожного з нас.
З доброго:
1. Майдан переміг.
Ми могли протягом багатьох років оспівувати незалежність України, розсусолювати про само ідентичність, сперечатися щодо місця нашої країни у світі, але без Майдану так і залишалися сумним обрубком «совка», мертвонародженим дитям СРСР. Майдан дав Україні душу.
Кажуть: Майдан показав дещо всьому світові. Думаю, справа не у світі, справа у нас. Українці відповіли самі собі на найважливіше «пострадянське» питання: чи є вони рабами, чи готові будувати вільну країну як вільні люди? Відповідь вийшла гордою, переконливою і вражаючою. З такою відповіддю дорога – лише вперед. Вже хоча б у ім’я безсмертної Небесної сотні.
2. Попри весь трагізм війна на Донбасі, як і Майдан, висвітила найкращі якості українців.
Найперша з них – невичерпна і безмежна любов до своєї країни. Добровольці, волонтери, герої у формі Збройних сил та Національної гвардії – все це представники одного легіону, ім’я якому – Патріоти. Я не знаю, чи зможе Україна існувати без нафти та газу, але без патріотизму її точно б не було. Це країна та її сини й дочки, якими можна і слід пишатися.
Чи може окремо взятий шизофренік, нехай навіть і у особі очільника величезної держави, нехай і з численною армією, і з ядерною ломакою за пазухою, поставити таку країну на коліна? Питання риторичне.
3. Ми вистояли.
Не лише у військовому, але і в економічному відношенні. Всі умови для економічного колапсу, для дефолту були наявні. Але Україна все ж змогла втриматися, не впасти за грань. І хоч ми не відійшли від краю прірви, у серцях українців живе надія на те, що завтрашній день буде кращим за відходячий. І це головне.
4. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Агресія Росії змусила нас робити те, що слід було робити багато років тому.
Це диверсифікація у постачанні енергоносіїв та швидкий розвиток енергоефективності, це зниження економічної залежності від РФ, це, дідько його візьми, навчання самостійним діям, не звертаючи уваги на думку «великого брата».
В усьому світі це зветься «захист інтересів національної безпеки». З величезним запізненням, та не без трагічного приводу, але ми, нарешті, почали захищати свої інтереси.
5. Ми зрозуміли, що ми не одні.
Після довгої розкачки Європа та США у ролі пелвінського добра у червоних трусах дали таких стусанів російській економіці, що мало не здалося. Ми не повинні недооцінювати ці кроки Заходу. Враховуючи, наскільки щільно європейська економіка пов’язана з РФ. Враховуючи, яке потужне лобі має Москва на Заході. Враховуючи, що сама Україна, закликаючи світ «покарати» Росію за агресію, сама на цьому напрямку не продемонструвала завзяття (до цього часу ми активно торгуємо з Росією, до цього часу в ООН немає документу від Києва, що звинувачує РФ у агресії – є лише «усне повідомлення» нашого постпреда у Об’єднаних Націях).
Тому слід цінувати всі кроки наших закордонних партнерів назустріч нам. Це – те плече, котре нам так потрібне сьогодні…

Как изменятся налоги на авто после Нового Года

Инфографика
Цены на автомобили ставят рекорды из-за девальвации гривны. Уже исчезли с рынка автомобили за 100 тыс. гривен, а самый доступный новый автомобиль стартует с отметки 122 тыс. грн.

Но похоже, что это еще не предел, - сообщают в AUTO-Consulting. Новый толчек к росту цен теперь задал Кабинет Министров, подготовив целый ряд налоговых нововведений. Корреспондент AUTO-Consulting разбирался в новых ставках и как они повлияют на цены.

Сразу отметим, что правительственные инициативы, о которых пойдет речь ниже, сегодня были приняты в первом чтении. Есть вероятность того, что что-то изменится к окончательному голосованию.

Secret dead of Russia's undeclared war

The Kremlin’s denial that Russian soldiers are fighting in Ukraine has left families of dead servicemen searching for truth and justice. Tom Parfitt reports

Yelena Tumanova visits her son Anton’s grave in his home town of Kozmodemyansk, 400 miles east of Moscow, Russia.

Anton Tumanov gave up his life for his country - but his country won’t say where, and it won’t say how.

His mother knows. She knows that Mr Tumanov, a 20 year-old junior sergeant in the Russian army, was killed in eastern Ukraine, torn apart in a rocket attack on August 13.

Yelena Tumanova, 41, learned these bare facts about her son’s death from one of his comrades, who saw him get hit and scooped up his body.

“What I don’t understand is what he died for,” she says. “Why couldn’t we let people in Ukraine sort things out for themselves? And seeing as our powers sent Anton there, why can’t they admit it and tell us exactly what happened to him.”

As the year draws to a close, the Kremlin continues to insist that not a single Russian soldier has entered Ukraine to join pro-Moscow separatist militia who have been fighting government forces there since April. During his annual press conference earlier this month, Vladimir Putin, the president, said that all Russian combatants in Ukraine’s Donbas region were volunteers answering “a call of the heart”.

The story of Mr Tumanov and the shadowy deaths of scores of other Russian servicemen since this summer belie that claim.

Rights activists have recorded cases of at least 40 serving soldiers suspected of dying in the conflict – many believe the figure is in the hundreds - but prosecutors refuse to open criminal investigations into their deaths, a requirement by law.

Denied of status by the lies and obfuscation that muffle their stories, these men and their families are casualties of an undeclared war.

Cause of injuries “not established”

Officially, Mr Tumanov died while “carrying out responsibilities of military service” at “a point of temporary deployment of military unit 27777” – part of the army’s 18th Guards Motor Rifle Brigade, whose permanent base is in Kalinovskaya, Chechnya.

His death certificate, signed at a defence ministry forensic-medicine centre in Rostov-on-Don in southwest Russia on August 18, records that he died from an “explosion injury”, receiving “multiple shrapnel wounds to the lower limbs” that resulted in “acute, massive blood loss”. The certificate leaves unticked a box saying the cause of his injuries was “military hostilities”, preferring instead “origin not established”.

Mrs Tumanova, 41, waited five days for her son’s body to be brought home after she received notice of his death. “Five agonising days,” she says.

Anton Tumanov, 20, far right, stands with army comrades in a photograph probably taken a day or two before he died in a missile attack in Snizhne

A sanitary inspector, she lives with her husband and Mr Tumanov’s two younger brothers on the second floor of a wooden house in Kozmodemyansk, a small, crumpled town by a bend in the Volga, 400 miles east of Moscow.

The sealed zinc coffin containing her son arrived on a Wednesday.

“There was a little window in the top so you could look at his face,” she recalls. ‘I didn’t know then what his injuries were but something in my soul told me he'd lost his legs.”

The funeral went ahead the same day. An army band and a few officials from the local military commissariat attended. No one came from Mr Tumanov’s unit. His mother spoke to a major in Chechnya by telephone who confirmed the young man had perished in Ukraine, but refused to give any details. The order to go there, “came from above in verbal form only”, said the major.

A search for work leads to war

Mr Tumanov’s biography is not unusual for a provincial lad from a modest family. He was called up to the army as a conscript after school and served eight months in South Ossetia, the pro-Russian breakaway republic in Georgia. When he came home to Kozmodemyansk in spring last year he struggled to find a job. After short stints as a barman and on a building site in Moscow, he decided to return to the forces as a career soldier. In June he was dispatched to Chechnya.

“I tried to persuade him not go to because of what was happening in Ukraine,” says Mrs Tumanova. “But our president said that none of our soldiers would be sent there, it’s just Ukrainians fighting each other, and I believed that. So in the end I didn’t argue.”

Mr Tumanov was put on a three month probation but he hadn’t been in Chechnya ten days before he and other soldiers at the base were approached and asked if they would go to Donbas to fight as volunteers.

He and his friends refused, he told his mother by telephone. “Who wants to die?” she says. “That was their thinking. Nobody was attacking Russia; if they had been Anton would have been first in the queue.”

By the middle of July, things had changed. Now 27777, his regular army unit, was dispatched to a temporary camp in Rostov region, near the border with Ukraine, officially “for exercises”.

Soon he was telling Nastya Chernova, his fiancée back in Kozmodemyansk, that he was going on short trips into Ukraine to accompany deliveries of arms and military vehicles to the rebels.

This was the moment when pro-Moscow militia in eastern Ukraine were on the brink of caving in to government forces, who had almost surrounded the separatist capital, Donetsk. Over the next month, Russia would stage a major intervention – sending tanks and troops across the border to help push back Ukrainian forces and reclaim rebel territory.

On August 10 Mr Tumanov called his mother and said: “Tomorrow they are sending us to Donetsk” - the rebel capital. “We’re going to help the militia.”

The next day he told her: “We’re handing in our documents and our phones. They’ve given us two grenades and 150 rounds of ammunition each.” A few hours later came his final message, via VKontakte, Russia’s equivalent of Facebook: “Gave in phone. Gone to Ukraine.”

Miss Chernova, a slender 17-year old high school student, says her boyfriend went against his will. “The last time we spoke he told me he and some friends discussed running away but they were a long way from home, they didn’t have food,” she says. “It was impossible.”

Mrs Tumanova knows what happened next from one of her son’s comrades, who served in the same unit and went with him. The soldier gave her a handwritten description.

“On August 11 we were given an order to remove the identification plates from our military vehicles, change into camouflage suits and tie white rags on our arms and legs,” the soldier wrote. “At the border we received supplies of ammunition. On the 11th and 12th we crossed onto Ukrainian territory. On August 13th at lunchtime our column was hit by a rocket strike, during which Anton Tumanov died. At that moment we were in Ukraine, in Snezhnoye (a town not far from Donetsk).”

Scores, hundreds of dead

Sergei Krivenko, head of Citizen and Army, a civil group in Moscow which helps soldiers and their families protect their rights, says activists are sure of at least 40 deaths of Russian servicemen this summer and autumn but suspect the total may be in the hundreds.

A senior officer admitted at a recent meeting with Mr Krivenko and other rights activists that there had been deaths in the military but was vague about where they happened and how.

“He told us a shell flew over the border from Ukraine and hit a tank or something blew up by accident as people sat round a fire on a target range,” says Mr Krivenko, who is also a member of Mr Putin’s presidential human rights commission.

Anton Tumanov’s grave in his home town of Kozmodemyansk, 400 miles east of Moscow, Russia 

“Russia is officially not at war so there should be a criminal investigation into every death, but the authorities refuse our requests to open them,” he adds.

A handful of soldiers have described to Citizen and Army how they were sent on trips into Ukraine to deliver weapons and later had their contracts torn up when they refused to return there, or when units were downsized.

Comrades of Mr Tumanov corroborated the account given to his mother, telling Mr Krivenko that the young sergeant died when a volley of Ukrainian Grad missiles hit their ammunition trucks on the territory of a factory in Snezhnoye (known as Snizhne in Ukrainian). They estimated 120 men had died in that attack alone.

Probing the deaths can be a risky business. Lyudmila Bogatenkova, a 73-year old representative of the Soldiers’ Mothers Committee in Stavropol, suddenly found herself charged with fraud after she investigated deaths in Snizhne.

The St Petersburg chapter of the same group was added to Russia’s list of Foreign Agents – a blacklist of NGOs with foreign funding – after its head publicised reports of scores of injured being brought to a hospital in the city.

A few relatvies appear to accept their loved ones’ fates. In an interview with a Moscow radio station, the father of Nikolai Kozlov, a 21-year-old paratrooper from a unit in Ulyanovsk who lost his leg, said he was proud of his son. “He gave his vow and carried out his orders,” he said. A state television report on Mr Kozlov’s progress in hospital was cut with footage of street fighting and tanks flying Ukrainian flags. The report presented him as “the man who was until recently in hell’s corner and who at last returned home to Russia”. It did not say where from.

Lev Shlosberg, a local MP in Pskov in western Russia, says there is an atmosphere of secrecy and fear around the casualties. He is campaigning to find out how twelve paratroopers based in the town met their deaths in the summer. After he first wrote about it in a blog post, unknown assailants pounced from behind as he walked near his home, knocking him down and beating him unconscious. Thugs also threatened reporters who visited graves of the paratroopers with “never being seen again” and slashed their car tires.

“A great many Russian servicemen have died in Ukraine and their families are outraged but they don’t speak out because they are afraid for their lives,” says Mr Shlosberg, who recovered after hospital treatment. He says he has spoken to relatives of the dead and to soldiers who fought in Ukraine against their will but they are desperate to remain anonymous. “People in Russia today live in terror of the authorities.”

‘Our children are nameless’

In Kozmodemyansk, Miss Chernova picks her way her way home through the snow after school. She can’t forget her boyfriend. She posts poems about Mr Tumanov on her VKontakte page and remembers the moment she woke up abruptly with a bad feeling inside on the day he died.

“Anton was not a volunteer,” she says forcefully. “He didn’t want to go to Ukraine to fight and kill people. He didn’t have that aggression inside him. He joined up to defend his country.”

At home in her living room, Yelena Tumanova is still waiting for an explanation about her son’s death. His peaked army cap lies on a folded Russian tricolor on top of the television. On the wall is a small portrait of him in uniform with a black ribbon across the corner.

Mrs Tumanova asked state prosecutors via a civil rights group to investigate her son’s last days. There has been no reply.

At the town’s military commissariat, employees told The Telegraph they had no information about Mr Tumanov. A senior official at the medical centre in Rostov where his death was recorded also refused to comment.

“For me, what’s important is that our government doesn’t hide what happened,” says Mrs Tumanova. “On television they say our (Russian) war correspondents who died in Ukraine were heroes. We know their names, they were awarded the Order of Courage. But this isn’t about medals. It’s that our children are nameless. Like homeless tramps.

“If they sent our soldiers there, let them admit it. That’s the most bitter thing for a mother like me. It’s too late to bring Anton back but this is just inhuman.”

By Tom Parfitt

Граждане поневоле: какие проблемы грозят крымчанам без российского паспорта

Киев – Россия поставила жителей аннексированного полуострова в условия, при которых они вынуждены получать российские паспорта. В противном случае у крымчан возникнут значительные трудности с трудоустройством, получением медицинских услуг, распоряжением своим имуществом и реализацией других прав.

Тищенко отметила, что проблемы с трудоустройством ощутили на себе не только госслужащие, но и работники частных предприятий. Как утверждает эксперт, многие работодатели считают, что получение российских паспортов работниками упрощает ведение документации, и не берут на работу людей, решивших не получать гражданство России.«Если ты не являешься гражданином России, тебе, конечно, предоставят первую медицинскую помощь. Но на полноценное медицинское обслуживание рассчитывать нельзя», – отметила Тищенко.«Если ты нерезидент, ты больше теряешь вследствие этих финансовых операций. Если квартиру продает налоговый резидент, налог составляет 13 процентов, а если налоговый нерезидент – 30», – сообщила автор исследования.

По информации экспертов, одной из ключевых проблем, связанных с гражданством, является ограниченная возможность находиться в Крыму жителям полуострова, которые не пожелали получать российский паспорт. Как известно, согласно законам Российской Федерации, граждане Украины имеют право находиться на территории России не более 90 дней. После окончания этого срока они обязаны покинуть российскую территорию минимум на три месяца.При этом, по словам Тищенко, существует ряд категорий граждан, которые в этих условиях оказываются под угрозой депортации. Они не могут ни получить российский паспорт, ни оформить вид на жительство.

По словам Скрипник, особая сложность этой ситуации состоит в том, что если крымчане призывного возраста не явятся в российский военкомат для постановки на учет, им грозит уголовное преследование.

Без коментарів...

It was the EU that provoked the Ukrainian shambles, not Vladimir Putin

The EU has a remorseless urge to draw the cradle of Russian identity into its own empire, writes Christopher Booker.

Russian President Vladimir Putin at his annual end-of-year news conference

Quite one of the oddest and most frightening stories of the year has been the ludicrous and persistent misrepresentation in the West of the reason for the tragic shambles unfolding over Russia and Ukraine.

This has been presented as wholly the fault of the Russian “dictator” Vladimir Putin, compared by Hillary Clinton and the Prince of Wales to Hitler, for his “annexing” of Crimea and for fomenting the armed uprising in eastern Ukraine. Almost entirely blotted out has been the key part played in triggering this crisis by the remorseless urge of the EU to draw the cradle of Russian identity into its own empire.

It was entirely predictable that Russia and the ethnic Russians of eastern Ukraine would respond as they have done. So, too, was the wish of the vast majority of Crimeans, 82 per cent of them Russian speakers, to rejoin the country of which they were part for most of two centuries – let alone Russia’s reaction to the prospect of seeing their warm-water ports taken over by Nato.

The real significance of this unholy mess is that it marks the moment when the remorseless expansionism of the EU, founded to eradicate nationalism, finally ran into that implacable sense of national identity personified, for all his failings, by President Putin.

He and his people may now be paying a terrible price. But there was no way that poking the Russian bear like this, with such silly boasts as David Cameron’s declaration that he wished to see “Europe stretching from the Atlantic to the Urals”, would not arouse just such a reaction. As I wrote last March, the EU’s reckless bid to absorb Ukraine will eventually be seen as as much an act of fateful self-delusion as its equally reckless launch of the euro.

Just where these two crazy blunders may eventually lead we are only beginning to see – not least since Russia still supplies the EU with nearly a third of its gas.

By Christopher Booker

Медведев пригрозил США и Украине «негативными последствиями» за последние решения

Премьер-министр РФ Дмитрий Медведев пожаловался, что Президент США подписал антироссийский закон, дающий право использовать санкции против России в любое время любому американскому президенту.

«Как и в случае с законом Джексона-Вэника, наши отношения с Америкой будут отравлены на десятилетия», — отметил он в своем Facebook.

Он также констатировал, что Президент Украины направил в Верховную Раду законопроект об отказе от внеблокового статуса своего государства. «По сути – заявку на вступление в НАТО , превратив Украину в потенциального военного противника России. Оба этих решения будут иметь крайне негативные последствия. И нашей стране придется реагировать на них», — заключил он.

What is Vladimir Putin doing in the skies of the Baltics?

A near-miss between a Scandinavian airliner and a Russian spy plane shows the Kremlin's war gaming

A handout photo released by the Dutch Defence ministry showing one of the two Russian SU-34 "Fullback" bombers being intercepted by Dutch F-16's over the Baltic Sea on December 8

Being an airline pilot in the Baltics isn't an easy job these days. As well as freezing winter temperatures and heavy fogs, there's a growing risk of crashing into a Russian spy plane or military bomber.

That, at least, is the view of the government of Sweden, which protested over the weekend that a Russian reconnaissance plane had come dangerously close to an airliner flying from Copenhagen to Poland.

The near-collision occurred because the spy aircraft had turned off its "transponder" – the device that alerts commercial radar systems to a plane's presence. It is the second time a near miss has happened this year, and, according to Peter Hultqvist, the Swedish defence minister, it is only a matter of time before catastrophe occurs.

Mr Hultqvist's warning follows similar ones from Jens Stoltenberg, Nato's new secretary general, who told The Telegraph only last month that Russia was routinely despatching long range bombers to probe Europe's borders, again with scant regard for the safety of passenger jets.

So what is Russia playing at? Is this a dress rehearsal for an invasion, a scenario that the Kremlin feels it needs to practice again given the fallout with Nato over Ukraine? That is certainly one way of looking at it: similar manoeuvres were practised a great deal by both Russian and Nato military aircraft during the Cold War. However, when it comes to war gaming in the Baltics, Moscow sees it not so much as an invasion, as a case of taking back what rightfully belongs to Russia.

During Soviet times, the tiny but strategically useful Baltic states were subjected to a process of "Russification", whereby large numbers of Russians were sent to effectively colonise them. By monopolising many of the key positions in power, they ensured unquestioning loyalty to Moscow, but at the same time built up a growing sense of resentment among the ethnic Latvians, Estonians and Lithuanians over whom they ruled. So when the Soviet Union began to collapse, all three states lost little time in declaring independence.

Two decades on, they are among the most enthusiastic new members of Nato, membership of which they regard as a guarantee that they will never live under Russian rule again.

The Kremlin, however, regards their membership of Nato as an act of gross betrayal, and since Vladimir Putin's rise to power, has frequently reminded them that in Moscow's view, they are part of Russia's backyard whether they like it or not.

In 2007, when ethnic Russians in Estonia rioted over plans to remove a Soviet era statue from the capital, Tallinn, Russian activists launched a large-scale cyberattack on the Estonian government websites,which experts believe was orchestrated directly by the Kremlin.

Kremlin-backed satellite TV channels also broadcast propaganda aimed at the large community of ethnic Russians still living in the Baltics. They make a up a third of the populations of Latvia and Estonia, and frequently complain of being second class citizens.

Security analysts believe that this could one day give the Kremlin just the excuse it needs for a military annexation, just as the invasion of Crimea earlier this year was carried out to protect the interests of "ethnic Russians" in Ukraine.

Since the Ukraine crisis, the provocation has stepped a gear. Earlier this year, an Estonian intelligence officer was abducted on the Russian border, while a Lithuanian fishing boat was also seized. Sweden alsoclaims to have detected the presence of Russian subs in its territorial waters. Russia has also practised military exercises in "relieving" Kaliningrad, a small Russian enclave between Lithuania and Poland that is separate from the Russian mainland and serves as the only Russian port in the Baltic.

Its biggest show of muscle, though, has been in European airspace. According to Mr Stoltenberg, Nato fighters have intercepted Russian military aircraft more than 100 times so far this year, compared with 30 such incidents in 2013. Again, most were travelling without their transponders on.

So are such incidents as dangerous as they seem? The Kremlin insists that the Swedish claims are exaggerated, and that the spy plane involved in the most recent "near-miss" was in fact 42 miles away at the time. It also accuses Nato of sending its planes to probe Russian defences in exactly the same way.

Douglas Barrie, a military aerospace expert at the International Institute for Strategic Studies, told The Telegraph: "In general anything that potentially poses a risk to flight safety is something that has to be taken very seriously. Having said that, the most likely time for a collision is when it is between two military aircraft from either side, who will sometimes test each other’s mettle. In the Cold War these sort of incidents happened all the time, although generally they did not lead to collisions."

In similar fashion, he adds, most military aircraft of any sort usually take extra care when flying without a transponder on. After all, no pilot wants to be in a mid-air crash, and they are also equipped to fly in situations where radar is not available.

Still, whatever the likelihood of an accident, he believes that the Russian military presence is part of a long-term trend. "We are seeing an immediate tit-for-tat in terms of the Russian response over Ukraine, but it's also because in the last five years, the Russians have increased their military spending a lot. Twenty years ago, they didn't have the equipment to do what they are doing now, but now they are a lot more confident and assertive."

By Colin Freeman, Chief Foreign Correspondent

Курс евро превысил 100 рублей

Курс евро на московской бирже перешел отметку в 100 рублей, доллар достиг 80 рублей. На фондовом рынке России продолжается обвал. Некоторые российские банки начали закупать пятизначные уличные табло.

По данным Московской биржи, курс евро перешел отметку в 100 рублей, а курс доллара США достиг 80 рублей. Из-за нового падения курса рубля по отношению к евро и доллару во вторник, 16 декабря, произошел обвал на фондовом рынке России. Индекс ММВБ падает на 7,9 процента до 1324,92 пункта, РТС снижается на 11,2 процента и составляет 650,03 пункта.

Падение коснулось также ценных бумаг Сбербанка: депозитарные расписки подешевели на 17,58 процента, а обычные акции упали в цене на 13,39 процента.

Банки закупают пятизначные табло

В связи с продолжающимся падением рубля некоторые российские банки, активно работающее на рынке розничного обмена валюты, начали закупать новые пятизначные уличные табло, вмещающие три символа до запятой и два — после. Сообщая об этом, газета «Известия» поясняет, что нынешние четырехзначные табло не позволяют отобразить значения курсов евро или доллара в случае превышения отметки в 100 рублей.

По данным издания, среди банков, которые уже позаботились о закупке новых табло — «Стар Альянс» и «Гринфилдбанк». В других банках «Известиям» не подтвердили информацию о закупках новой техники. Вместе с тем, компании-производители электронных табло также сообщили о повышении спроса на пятизначные модели.

Кратко по экономической ситуации в Украине.

На фоне событий с рублём не стоит забывать о нашей валюте — гривне. 

Официальный курс гривны держит свои котировки на уровне 16 гривен, но официальный курс далёк от реальности.

Вкратце для незнающих:

- Вы не найдете ни одного банка, который продаст вам доллары на уровне официального курса.
- Действительный курс сегодняшнего дня кидается из стороны в сторону в пределе от 19.5 до 21.5 на протяжении всего дня. Именно такой курс можно считать реальным.
- Товар из-за границы покупается по расчету, исходя из неофициального курса. А это значит, что дорожания цен не избежать.

Вся эта ситуация сводит только к одному.

1. Существующее правительство обкладывает наших граждан различными налогами, которые попросту создают ужасающие условия для существования для низшего класса и малоутешительные для среднего.

2. Не предпринимается никаких попыток вернуть в страну обиход денег, путём помощи бизнесу, работы с социальными институтами.

3. Куда уходят деньги мы по прежнему не знаем, а ситуация вокруг экономического здоровья Украины находится в очень неоднозначном положении. Вплоть до того, что наше правительство уже задумывает оформлять бюджет на следующий год по курсу 22(!) гривны за доллар.

В отместку нам предлагают "Идти воевать", как например, сегодня высказалась известная неофициальная редакция "Ху@вый Киев".

Отмечу, что стремления правильные. Но сомневаюсь, что это каким-то образом поможет процветанию страны и уж точно сомневаюсь в том, что нынешняя власть каким либо образом пытается улучшить нынешнее положение. Хотя бы по тем причинам, что по курсу мы находимся на второй позиции снизу после России, а наше государство по этому поводу очень неплохо... отмалчивается, в стиле той же России.

Российская идеология: правды не существует

Придя к власти, выросшее в СССР поколение создало общество с фальшивыми выборами, фальшивой свободой прессы и фальшивым правосудием, - пишет британский журналист Питер Померанцев в своей колонке для NY Times

Представьте, что вы выросли в атмосфере всеобъемлющей лжи. Вы лжете постоянно – в школе, на работе, в любом общественном месте. Лгать необходимо, чтобы выжить, поскольку нечаянно сказанная правда грозит вам потерей работы и даже тюрьмой. Для россиян, повзрослевших до распада Советского союза, это была единственная существующая реальность. Взрослое поколение училось постоянной лжи в последние годы существования СССР, тайком читая Солженицына и слушая BBC, а на людях притворяясь верными членами партии или комсомола.

В начале 2000х, работая продюсером в Москве, я часто задавал людям вопрос, какую из этих личностей они идентифицировали с «настоящим собой». Как им удается отделять правду от лжи. Чаще всего мне отвечали: «Это как одновременно жить в двух противоположных мирах. Правда может быть не одна, как и личность».

Когда представители этого поколения пришли к власти, они создали общество-апофеоз симуляций: с фальшивыми выборами, фальшивой свободой прессы, фальшивой рыночной экономикой и фальшивым правосудием. Во главе государства стоят религиозные россияне-патриоты, которые не скупятся на проклятия загнивающему Западу, но при этом хранят свои деньги в Лондоне, где, как правило, живут их семьи. Днем они смотрят телепередачи, восхваляющие Путина, а в машинах по пути домой слушают антипутинские радиоэфиры.

Словно вас одновременно подталкивают к двум противоположным системам ценностей. Из-за этого вы постоянно чувствуете раздвоенность и никак не можете решиться что-то изменить. И в то же время эта раздвоенность дает успокоение: ведь на самом деле это не вы крадете деньги из бюджета, не вы снимаете пропагандистский ролик или кланяетесь президенту – это просто роль, которую вам приходится играть. Во всех культурах в поведении человека дома и на публике есть различия, но только в России это могут быть два совершенно противоположных шаблона.

Ключевая идея Кремля – отрицание существования объективной истины. Это позволяет ему манипулировать сознанием и подтасовывать факты. Яркий пример – распространение российской пропагандой массы абсурдных теорий о катастрофе малазийского Боинга, сбитого в июле над Восточной Украиной – от заявлений, что Боинг был сбит украинскими истребителями до уверений, что на самом деле украинцы целились в личный самолет Путина. Все это делалось, чтобы отвлечь общественность от доказательств, подтверждавших вину сепаратистов, и запутать все настолько, чтобы людям просто надоело искать правду в нагромождении нелепых фактов.

Доба в зоні АТО минула без втрат

Чому "закрили" небо над трьома містами? - "Однак причини щодо зупинення цих польотів нам поки що невідомі"

За минулу добу втрат серед українських військовослужбовців у зоні проведення антитерористичної операції не зафіксовано.
Про це керівник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

"У зоні АТО зберігається тенденція до зниження терористами кількості обстрілів позицій українських військ та населених пунктів. Водночас повністю провокації так і не припинилися - з боку терористів зафіксовано 11 порушень режиму тиші", - зазначив Лисенко.

Бойовики застосовували стрілецьку зброю, міномети та артилерію. Українські військові суворо дотримуються наказів, за минулу добу вони відкривали вогонь тільки під час прямих нападів бойовиків.

Зокрема, вночі між 00:20 і 2:10 бойовики здійснили провокаційні маневри та обстріли зі стрілецької зброї блокпосту в районі перехрестя доріг в напрямку Фащівка–Дебальцеве, на якому прикордонники спільно з підрозділами ЗСУ організували службу контрольного посту.

"Коли виникла безпосередня загроза життю наших людей, українські військові відкрили вогонь у відповідь, змусивши бойовиків відступити. Постраждалих серед особового складу немає", - повідомив Лисенко.

Разом з тим він повідомив, що РНБО має офіційне підтвердження про загибель 12 грудня двох та поранення трьох українських військових з полку "Азов" біля Павлополя.

"Наші бійці загинули внаслідок підриву на фугасі. Поранення були отримані під час бою з диверсійною групою терористів ДНР, які зробили засідку поблизу замінованої ділянки та почали обстрілювати наших військових. Терористів знищено. Більше втрат серед наших військових за минулу добу не було", - йдеться у повідомленні РНБО.

Також українські спецслужби продовжують здійснювати контртерористичні заходи і затримувати на звільнених територіях диверсантів.

Так, за даними Лисенка, у Луганській області оперативна група виявила колишнього співробітника Держслужби з надзвичайних ситуацій України, який працював на "ЛНР".

Крім того у м.Попасна Луганської області СБУ затримала інформатора терористів, який за гроші передавав дані про розміщення та стан укріплень українських блокпостів, а також коригував обстріли українських позицій в районі Попасній з важкої артилерії реактивних систем залпового вогню "Град".
"Ще двох терористів затримали в Красноармійську, вони збирали відомості про дислокацію і переміщення сил АТО, формували списки українських активістів. Інформатори не встигли передати списки в ДНР, їх затримала наша спецслужба", - повідомив Лисенко.

Також Лисенко повідомив, що до котелень м.Дебальцеве (Донецька обл.) відновлено постачання електроенергії.
"Бригадами Донецького обленерго відновлено подачу електроенергії в котельні Дебальцеве. Це дозволило відновити тепло і водопостачання населенню міста", - зазначив Лисенко.
Як відомо, раніше у прес-центрі АТО заявила, що протягом доби зафіксовано 11 випадків порушення "режиму тиші" з боку терористів.

Використовучи ПТРК, міномети, артилерію та стрілецьку зброю, бандити відкривали вогонь по позиціях сил АТО в районах населених пунктів Фрунзе, Донецький, Щастя, Станиця Луганська, Старомихайлівка, Нікішино, Павлопіль.

Окрім того чотири рази терористи вели вогонь саме по населених пунктах з метою дискредитації підрозділів Збройних Сил України.

Ukraine attempts new ceasefire in the east

Ukrainian military says it has suspended combat in eastern Ukraine and is ready to observe a "day of silence"

Petro Poroshenko is currently in Singapore meeting the Prime Minister Lee Hsien Loong at the Istana

Ukraine's military authorities say they are suspending hostilities against Russian-backed separatists in the east in line with a truce declared last week.

Military spokesmen said on Tuesday that they are acting in accord with a "day of silence" proposed by President Petro Poroshenko.

"The Ukrainian military have suspended all combat actions and are ready for the Day of Silence, but if separatists attack we will fire in response," a military spokesman told news agency Reuters by telephone.

The halting of hostilities marks a new effort at reviving a September ceasefire that has been violated daily. Authorities in Kiev say the truce could lay the foundation for longer-term peace.

Separatist rebel leaders say they have agreed to the terms of the "day of silence."

Sustained rocket attacks were being carried out in the Donetsk and Luhansk regions until Monday. Ukrainian officials said Tuesday that government-controlled residential areas and armed positions had come under fire 64 times over the previous 24-hour period.

By Agencies

Angela Merkel: Russia is punishing countries for leaning towards Europe

German Chancellor says Moscow is "creating problems" for Ukraine, Georgia and Moldova for seeking closer ties with the European Union

Mrs Merkel accused Moscow of trying to make countries in the western Balkans economically and politically dependent on Russia

German Chancellor Angela Merkel accused Russia of interfering in the domestic affairs of numerous countries that are seeking closer ties to the European Union.

“Moldova, Georgia and Ukraine are three countries in our eastern neighbourhood that have taken sovereign decisions to sign an association agreement with the EU,” Merkel told German daily Die Welt in an interview.

“Russia is creating problems for all three of these countries,” she said, pointing to “frozen conflicts” in breakaway regions like Transdniestria, Abkhazia and South Ossetia, as well as Russian interference in eastern Ukraine.

Moscow has shown its displeasure with Moldova’s pro-European course, confirmed in an election last week in which a pro-Russian candidate was prevented from participating, by banning imports of Moldovan wines, vegetables and meat.

Last month, Russian President Vladimir Putin signed a “strategic partnership” agreement with Georgia’s breakaway region of Abkhazia, drawing strong criticism from Nato and the EU.

Beyond these moves, Mrs Merkel accused Moscow of trying to make countries in the western Balkans economically and politically dependent on Russia in order to gain influence there.

She defended her decision at a NATO summit in 2008 not to put Ukraine and Georgia on track for membership of the military alliance, but reaffirmed Nato’s commitment to defend countries in eastern Europe, like Poland and the Baltic states, that are members.

“There is no reason to talk about a war in the Baltics. But regardless, Article 5 of the Nato treaty, which sees an attack on one member as an attack on the alliance as a whole, stands,” Mrs Merkel said.

Reuters

Сергій Лещенко

Як виявилося, Арбузов не лише намагався зняти арешт з грошей. Його мати всі ці місяці спокійно керувала банком Януковича, а на рахунки в банку підставні особи поклали 40 мільйонів доларів. Вдумайтеся - уже після втечі Януковича! Значить, у них були підстави вірити, що їх не чіпатимуть. Скоро запитаємо в Яреми на антикорупційному комітеті, чому Арбузов з Януковичем такі спокійні.

• Чому син Януковича і Абрузов почуваються безкарно?
Якщо хтось думає, що ми назавжди позбулися клану Януковича, він глибоко помиляється. Вони марять реваншем, і останні події навколо Сергія Арбузова це доводять.

Минулого тижня суспільство сколихнула історія про зняття арешту з рахунків Сергія Арбузова та його дружини. Це рішення було ухвалено суддею Печерського суду Підпаловим 21 листопада. За моєю інформацією, на рахунках зберігалося 80 мільйонів гривень, доступ до яких мало отримати подружжя втікачів.

Суддя мотивував тим, що Арбузов не був повідомлений про підозру за справою про фінансування фактично приватного "Банківського телебачення" коштом НБУ (за два роки, в 2012-13-их Арбузов залив туди грошей Нацбанку на суму 117 мільйонів гривень та 172 тисячі доларів).

Через три дні, 24 листопада Печерський суд повторно наклав арешт на рахунки Арбузових. Щоправда, з правом оскарження постанови протягом 5 днів, що дозволяло Арбузову знімати гроші – до моменту набуття другого рішення чинності. Однак, попри припущення в інтернеті, жодна гривня з рахунків Арбузових списана не була – гроші були заблоковані Держфінмоніторингом.

Клан Януковича, попри кривавий фінал свого клептократичного правління, не здався.

Про це свідчить ще одна історія, яку розповіли мої джерела. Так, одним з небагатьох легальних бізнесів сина Януковича в Україні був "Всеукраїнський банк розвитку", який, попри всі злочини, скоєні цією родиною, продовжував легально функціонувати в Україні до початку грудня (!) 2014 року.

Чи можна уявити, що в Німеччині після 8 травня 1945 року працювали би якісь підприємства Гітлера або Герінга? Або в Америці після 9 вересня 2001 року – компанії бен Ладена? Очевидно, що ні – тоді як в Україні це виявилося можливим.

Все вказує на те, що Янукович вважав, що його ніхто не чіплятиме і він домовиться – за словами моїх джерел, з моменту втечі батька 21 лютого 2014 року по травень 2014 року фізичні особи з прізвищами, які нікому ні про що не говорять, внесли у "Всеукраїнський банк розвитку" 40 мільйонів доларів на депозити. При чому вносилися однакові круглі суми по 3-5 мільйонів в одні й ті самі дні.

Мати Сергія Арбузова, ключова особа в клані Януковича Валентина Арбузова, продовжувала працювати керівником "Всеукраїнського банку розвитку" до серпня 2014 року – при чому не сама, а разом зі своїм сином від першого шлюбу. Більше того, Олександр Янукович влітку 2014 року через своїх довірених осіб передавав протоколи спостережної ради для управління ВБР.

По-хорошему, банк мали би конфіскувати в рамках кримінальної справи проти сина Януковича, а потім майно виставити на продаж. Але відсутністю прогресу в розслідуванні були вражені навіть в Нацбанку. Їм, НБУ, щоб вивести банк Януковича з ринку, довелося іти на штучні кроки – вводити тимчасову адміністрацію у "ВБР", хоча реальних підстав для цього не було – син диктатора оберігав свій банк від проблем та заводив туди лише "чисті" активи. "ВБР" не був банкрутом, у нього 1,7 мільярда гривень державних облігацій та залишки на рахунках 1,5 мільярди гривень.

Звісно, таке зволікання з розслідуванням злочинів найближчого оточення Януковича не викликає нічого, окрім обурення. Антикорупційний комітет Верховної Ради, до якого я входжу, ухвалив рішення запросити генпрокурора Віталія Ярему для звіту щодо розслідування справ проти осіб, на яких накладено санкції Євросоюзу. Спільна позиція членів комітету – прийти має особисто генпрокурор, а не хтось із його заступників, яких домовлено не заслуховувати.

За підсумками слухань комітет визначатиметься щодо того, чи відповідає Ярема очікуванням, яке має суспільство до генпрокурора після Революції гідності.

Арсеній Яценюк

Проект «Європейський вал» - облаштування кордону між Україною і РФ буде виконано протягом чотирьох років. Ми вже отримали 235 мільйонів від Євросоюзу і будемо далі працювати з нашими західними партнерами, щоби профінансувати облаштування кордону як за рахунок міжнародної допомоги, так і за кошти держбюджету. 
Якщо є кордон - є безпека. Якщо є безпека, то це є один з ключових елементів запровадження безвізового режиму. З 2015 року в Україні будуть видаватися біометричні паспорти. І ми перейдемо до наступної фази запровадження безвізового режиму. Впевнені в тому, що українці за новими біометричними паспортами будуть вільно без віз їздити до наших партнерів, країн-членів Європейського Союзу.

"Грандиозный успех" террористов в Авдеевке

Уточненная информация.
Двое детей убито. За сутки 13 человек с ранениями госпитализированы, из них 11 - остались на станционаре, в том числе четверо детей. 
В результате обстрелов разрушены многоэтажные жилые дома, здание детского сада, а также часть одного из корпусов городской больницы.
Сотрудники городского отдела милиции помогают разбирать завалы с целью возможного обнаружения пострадавших.
По всем фактам повреждений жилых домов и госучреждений в Авдеевке, как и в других пострадавших от обстрелов террористами городах на неоккупированной территории, следователями проводятся осмотры и другие следственные действия, сведения по которым вносятся в Единый реестр досудебных расследований по квалификации ст.194 УК Украины, при наличии пострадавших по квалификации ст.ст. 15,115 УК Украины.

Фашизм в Чечне

Российско-кадыровские каратели сожгли дома родственников Воинов повстанцев, пытавшихся 4 декабря освободить столицу Ичкерии Грозный.

Ночью 4 декабря группа боевиков захватила Дом печати и здание школы №20 в Грозном, откуда велась перестрелка с местными силовиками. Ни один боевик, по словам главы Чеченской Республики Рамзана Кадырова, не остался в живых. Но смерть оказалась недостаточным наказанием – в ночь на 7 декабря люди в масках сожгли четыре дома близких родственников боевиков.

«Я официально заявляю, что пришел конец времени, когда говорили, что родители не отвечают за поступки сыновей или дочерей. В Чечне будут отвечать!.. Если боевик в Чечне совершит убийство сотрудника полиции или иного человека, семья боевика будет немедленно выдворена за пределы Чечни без права возвращения, а дом снесен вместе с фундаментом», – написал Рамзан Кадыров в социальной сети Instagram 5 декабря.

7 декабря. Село Янди. По словам местных жителей, минувшей ночью в село въехало около 14 машин разных марок: от УАЗа до Toyota Camry. В машинах находились люди в масках, которые говорили на русском и чеченском языках.

– Когда они подъехали к нашему дому, мы были в гостях, – говорит один из жителей, чей дом был сожжен накануне. – Сначала мы решили, что к нам приехали с обыском, но эти люди стали обливать дом бензином. Нас держали, не дали забрать что-то или потушить огонь.

Схема для всех четырех домов одна: неизвестные врываются во двор, бьют стекла и поджигают дом изнутри. Спасать или тушить ничего нельзя. В одном из таких домов попутно сожгли и постройки во дворе: летнюю кухню, недостроенный домик, сарай на краю участка. В другом, по свидетельству местных жителей, имена которых не раскрываются, поджигатели оставили на пороге дома взрывное устройство.

– Мы так боялись, что наш дом тоже загорится, что ночь провели на улице, – говорит один из соседей, пожелавший остаться неизвестным. – Огонь был совсем рядом с крышей моего дома, но тушить его люди в масках не разрешали.

Подобное в Чечне уже случалось: в 2008 и 2009 годах после терактов в Грозном были сожжены дома в Аргуне, это повторялось и в 2010 году, и в 2011-м, когда поджоги использовались в качестве давления на родителей, чьи сыновья примкнули к незаконным вооруженным формированиям.

В сожженных домах села Янди, расположенного в 45 км к югу от Грозного, жили близкие родственники предполагаемых боевиков. Не все принимали участие в событиях 4 декабря в Грозном: некоторые, как предполагается, «ушли в горы». Объявив принцип коллективной ответственности за деятельность боевиков, глава Чеченской Республики так и не дал ясной формулировки, кто же все-таки будет отвечать: родственники боевиков, совершивших преступления, или все имеющие в родстве ушедшего в горы.

«В первую очередь виноваты родители, не давшие детям правильное воспитание, не остановившие их любыми средствами. Виноваты и те, кто знал, что в соседнем доме, в селе и где-то в другом месте есть люди, которые встали на путь террора и ваххабизма, но промолчали… Я объявил, что спрос с каждого, кто не остановит зло, будь это родитель, чиновник или кадий, будет строгим… Я не позволю безнаказанно проливать кровь невинных людей и приму все дозволенные меры!» – напишет в своем Instagram Рамзан Кадыров позже, за два дня до сожжения домов в селе Янди.

Исходя из этого заявления, можно предположить, что отвечать придется не только родственникам, но и всем, кто имел хоть какое-то отношение к боевикам. Следовательно, сожжение домов родственников – это только начало.

Сравнительная таблица

Vladimir Putin's Novorossiya may mark just the start of his empire-building ambitions

Vladimir Putin has deftly tapped into Russians' sense of patriotism, evoking Moscow's defeat of the Nazis, while pursuing what critics say are alarming similar policies of expansionism - but sanctions are biting

For a man who has made a career out of Soviet-era nostalgia, it was a timely reminder that not every memory of life back in the USSR is a cherished one. As Vladimir Putin made his state-of-the-nation speech last week, berating the West for stealing Russia's imperial glory, his citizens were once again cursing the uselessness of the rouble.

Thanks to sanctions imposed over Mr Putin's annexation of Crimea, the currency is once again a minnow in the world financial markets, losing roughly half its value this year. Food prices, even for basics like bread, have increased by ten per cent in two months alone, and just as in Communist times, when Russians hankered over Beatles cassettes and denim jeans, Western luxuries are once again at a premium.

Last week, the price of an Apple iPhone in Moscow's shopping malls went up by a quarter. And thanks to retaliatory sanctions on European food imports by the Kremlin, everything from French cheese and Spanish ham is now off the menu.

Even Russia's prostitutes are fed up. In the docklands of Murmansk, in Russia's frozen north, calls girls serving passing sailors threatened last week to peg their rates to the dollar. "We are trying to keep prices down," one brothel owner told a local news agency. "But the cost of living is rising."

Unlike in the days of Stalin and Brezhnev, Russians today can at least joke about their woes in public. Newspaper cartoons show the rouble as a hapless rollercoaster passenger, while on the Internet, a fake 10-million rouble note from the "Imperial Bank of the New Russian Federation" hints at fears of Zimbabwe-style hyperinflation.

But while Mr Putin may not be slinging his satirists in jail, it is clear he does not find the situation very funny. Nor, crucially, does he think it is his fault. Far from using Thursday's annual address to draw a line over this year's confrontation, he blasted his Western opponents like never before, comparing them to Hitler, and hinting that they might one day face a similar defeat at the hands of his armies.

"They (The West) would have been delighted to let us go the way of Yugoslavia, with all the tragic consequences," he told an audience of apparatchiks and Orthodox clergymen in the white marbled-chamber of the Kremlin's St George Hall.

"But it did not happen. It also didn't work out for Hitler, who with his man-hating ideas wanted to destroy Russia and throw us beyond the Urals. It would be good to remind everyone of how that ended."

So how then, exactly, will things end if Mr Putin has his way? Was the speech the bluster of a man who has pushed his luck too far? Or was he laying down the gauntlet for yet more confrontations with the West – and yet more Crimea-style landgrabs?

In the view of Russia's opposition – what is left of it – the fact that Mr Putin is lashing out does indeed show his weakness. Not only have the sanctions have proved far harsher than the Kremlin gambled on, they have hit particularly hard in an economy already stagnant from 15 years of command-cronyism. As Vladimir Ryzhkov, a leading opposition politician, put it last week: "The country needs surgery, and he proposed therapy." However, snappy sound bites from Moscow's liberal minority cannot disguise the fact that despite dragging the country to both war and recession – the Kremlin admitted last week that Russia's economy will shrink next year – Mr Putin remains phenomenally popular.

His personal approval ratings reached 88 per cent during last summer's invasion of eastern Ukraine, and although the sanctions have cooled the fervour somewhat, the ratings have only fallen by three per cent. No Western leader ever comes close to such figures – much less do Russia's liberal opposition parties, whose image as "Brie-munching cosmopolitans" seldom polls them more than a few per cent in elections.

Then again, judging modern Russia by standard democratic yardsticks is a mistake in the first place, according to Andrew Wilson, author of the acclaimed new book Ukraine Crisis: What It Means for the West.

"Western leaders would cut their arms off for Putin's ratings, but what it tells us is that Russia's political system is still very different," he said. "It is still a propaganda state, the difference being that while in Communist times people would just tune out, today the propaganda is much more emotional and engaging.

"Putin's speech was all about Russia having to survive on its own in a hostile world. His even claimed that the sanctions would have happened anyway because the West is out to get Russia. It's nonsense on stilts, but it works for his audience."

As proof of the ready appetite for Mr Putin's message, Mr Wilson points to how it now even dominates Russian prime time television. In August, the Night Wolves, an ultranationalist biker gang that the president has been photographed with, guest-starred in a triumphant evening musical broadcast from Crimea, alongside footage of Ukrainian troops marching in Nazi-style goosesteps. Mr Wilson likened it to the spoof Mel Brooks musical Springtime for Hitler – the difference being that the Russian version was not intended to be funny.

Such programmes show how Mr Putin has deftly tapped into Russians' sense of patriotism – evoking Moscow's defeat of the Nazis, while pursuing what critics say are alarming similar policies of expansionism. Indeed, they fear that Crimea and eastern Ukraine – dubbed Novorossiya by Mr Putin himself – may mark just the start of his empire-building ambitions, which reach right across the seven time zones of Russia's vast backyard.

In the ex-satellite republics of Latvia and Estonia, he has stirred trouble among the large ethnic Russian minorities, having never forgiven either country for the haste with which they switched sides to Nato. Russian subs and bomber planes are now a common feature over the Baltic Seas, probing Nato's air defences in a manner not seen since the Cold War.

In tiny Moldova – another EU hopeful – the Kremlin retains a garrison of troops in Transdniestra, a Russian-speaking breakaway that nobody else recognises. Similar arrangements exist in the pro-Moscow enclave of South Ossetia, Russia's main prize in its 2008 war with Georgia. And in the wake of the Ukraine crisis, Moscow has been carefully strengthening ties with its old Slavic ally Serbia, which it backed during the Balkans civil war.

Belgrade hosted Mr Putin for a state visit in October, putting on a vast military parade in his honour. It has also refused to support European Union-led sanctions against the Kremlin, despite potentially jeopardising its own EU accession bid. Not that Russia particular loses either way.

"Having Serbia in the EU would actually work quite well for Russia – it would be a like a Trojan horse," said Mr Wilson.

In more distant corners of Moscow's old empire, even leaders who are no friends of the West are looking over their shoulder. In Soviet-throwback Belarus, and in autocratic Kazakhstan, presidents Alexander Lukashenko and Nursultan Nazarbayev both fret privately about losing their independence.

About the only neighbour that watches Moscow without much anxiety is China – partly because Beijing knows that if sanctions continue, it may one day be Moscow's only big energy customer.

Indeed, facing up to a future of near-total economic isolation was one of the few concrete policies in Mr Putin's speech, with a call for Russia's oil-dependent economy to produce more of its own food, medicine and technology. Yet living standards will have to plummet a long way before there is any threat to the established order.

For Mr Putin knows that just as in Soviet times, there is a large sections of Russian society – if not the intelligentsia – that will not complain too much, as long as pensions and benefits are paid, and as long as basic foods are available in the shops.

For example, when The Sunday Telegraph interviewed ordinary Russians last week about growing price rises, none blamed Mr Putin. And if they connected their hardships at all with the Western sanctions, they saw it as a worthwhile cost for restoring Russia's pride in Ukraine.

"Everyone is feeling the price rises," said Valentina, 61, who has just cancelled what would have been her first ever trip abroad, after the plunging rouble made even a trip to a cheap Turkish resort unaffordable.

"Why? Maybe it's because we have to help people in Ukraine, and we have to pay for Crimea now."

It is to such people that Mr Putin has proved such a successful salesman.

And when the product he offers is the restoration of Russia's imperial heyday – real or imagined – it seems some are willing to pay a very price indeed.

Additional reporting in Moscow by Roland Oliphant