У Росії занепокоєні і вимагають заборонити ВО "Свободу"

У Росії вимагають віднести ВО "Свобода" до списку заборонених на території РФ організацій і ввести кримінальне переслідування всіх, хто з нею пов'язаний. Як заявив експерт російського Центру політичного аналізу Павло Данилін, ця політична сила може становити серйозну перешкоду процесу "повернення" України під контроль Росії.

"Це реальна сила, - зазначає політолог, - у неї добре організована і розгалужена структура. "Свобода" споряджає на Донбас свої батальйони. Упевнений, коли постане питання про повернення Малоросії під крило Росії, ми ще згадаємо про "Свободу". Повалити Україну, у якій до влади прийде "Свобода", буде дуже складно".

На думку Даниліна, нинішня політична еліта України не впорається з вантажем фінансово-економічних проблем і вже цієї осені спробує "домовитися" з Росією. Прохання про введення миротворців, вважає московський політолог, це - сигнал про швидку капітуляцію. Однак на компроміс однозначно не піде "Свобода".

"На відміну від нинішніх правителів, у прихильників Тягнибока вистачить рішучості націоналізувати підприємства, щоб перевести економіку на військові рейки, ввести воєнний стан і розірвати дипломатичні відносини з Росією. Зціпивши зуби битимуться за "незалежну" до останньої людини", - стверджує політолог.

Павло Данилін - російський політолог, який вважається близьким до кремлівської адміністрації. З 2003 року працює у Фонді ефективної політики Гліба Павловського, керував виборчими інтернет-проектами Володимира Путіна під час президентських виборів в РФ.

Четко и ясно

МЗС НІМЕЧЧИНИ РОЗРОБИЛО ПОСІБНИК ПРО БРЕХНЮ КРЕМЛІВСЬКИХ ЗМІ

Борючись з російською пропагандою, що стосується українського конфлікту, МЗС Німеччини опублікувало брошуру для співробітників під назвою "Заяви Росії та наші відповіді".

У посібнику наводяться контраргументи, за допомогою яких німецькі дипломати можуть спростовувати постулати російських офіційних осіб з приводу подій в Україні.

Ось найцікавіші твердження і відповіді Міністерства закордонних справ ФРН, пропонуємо ознайомитись та використовувати як аргументацію щодо брехні російської пропаганди, що поширюється кремлеботами, та агентами "фсб":

1. "У Києві при владі фашисти".

Насправді ж: на Майдані в акціях протесту брали участь радикальні групи, деякі з вкрай правими настроями. Однак чисельно вони складали лише невелику частину протестувальників (а на вулиці вийшло до 2 мільйонів). У перехідний уряд, сформований після зміни влади, ці групи залучені не були.

2. "В Україні етнічні росіяни піддаються дискримінації і гнобленню. Тому вони попросили у Росії захисту".

Насправді ж: Місія спостерігачів ОБСЄ не бачила жодної загрози для російськомовної меншини. Рішення про відмову від закону про мову, який дозволяв мовам меншин, а саме російській, побутувати в суспільній, художній та освітній сферах, прав російськомовної меншини не обмежує, адже його спочатку заблокували, а далі й зовсім відкликали ".

3. "Захід у випадку проголошення незалежності Косово та анексування Криму дотримується подвійних стандартів".

Насправді ж: ситуацію в Косово 1999-2008 років і ситуацію в Криму в 2014-му не можна порівняти ні юридично, ні політично. Проголошення незалежності Косово стало наслідком провалу майже 10-річних зусиль з подолання конфлікту і не супроводжувалося сильним втручанням ззовні.

4. "Крим завжди був російським".

Насправді ж: Крим має складну історію. У стародавні часи його населяли кіммерійці, таври, пізніше греки. За часів Великої хвилі міграції в 3-му столітті туди прийшли готи. За ними - з 5-го століття - гуни, хозари, печеніги і кримські татари. Після монгольського панування Крим аж до 1744 належав Османській імперії, яка дала півострову незалежність, завдяки чому він став окремою державою. Російська імперія анексувала півострів в 1783 році. Після виселення тюркського населення півострів колонізували не тільки російські селяни (піддані Російської імперії - ред.), Але й німецькі, грецькі, болгарські та балтійські.

Після розпаду Російської імперії в 1917 році Крим відійшов Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, а після 1922 року - став частиною Радянського Союзу. У 1954 році був переведений до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі Радянського Союзу. Але вирішальним є той фактор, що після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Крим залишався частиною нині незалежної України, чию територіальну цілісність Росія підтвердила в Будапештському меморандумі 1994 року.

5. "Самовизначення і референдум узаконили інтеграцію Криму і Севастополя в Російську Федерацію".

Насправді ж: неоднозначним є питання, чи припускає самовизначення право на відділення, так само як і питання про те, що таке "народ". Звідси випливає, що незаконне втручання Росії призвело до відокремлення Криму з порушенням цього права.

Це втручання являє собою порушення заборони на погрози силою або її застосування в міжнародних відносинах і порушує суверенітет і територіальну цілісність України. Через незаконне застосування сили і стало можливим відділення Криму від України і його подальше включення до складу Росії.

6. "Захід проводив систематичну політику ізоляції і ослаблення Росії в період після розпаду Радянського Союзу."

Насправді ж: Європейський Союз і НАТО дотримувалися суспільного інтересу, розглядаючи Росію як сильного партнера, і загальних принципів забезпечення миру в Європі. Тому метою Заходу була тісна співпраця та партнерство з Росією після розпаду Радянського Союзу.

Побудувати щільну мережу партнерських відносин намагалося і НАТО, створивши Раду "Росія-НАТО" як форум для обміну думками і вироблення спільних поглядів. Це партнерство і спільний підхід знайшли своє вираження в інтенсивній підтримці приєднання Росії до таких міжнародних організацій, як G7, Рада Європи та Світова організація торгівлі.

7. "НАТО тепер ставить метою включення України, що сприймається Росією як загроза своїй власній сфері впливу".

Насправді ж: Україна сама може обирати, до якого союзу вона воліє належати. НАТО розвиває з 1997 року спеціальне партнерство з Україною під егідою комісії "НАТО -Україна". За словами президента Петра Порошенка, в центрі уваги зараз - проведення реформ, особливо в галузі безпеки і оборони, а питання членства не стоїть на порядку денному.

8. "НАТО виграє від кризи Україні, тому що таким чином, може повернутися до своєї ментальності холодної війни і знову стане противником (Росії)".

Насправді ж: НАТО - оборонний союз, який повинен гарантувати безпеку і свободу своїм членам. Альянс не вважає Росію ворогом, і протягом останніх 20 років підтримував співпрацю з Росією, починаючи з програми "Партнерство заради миру" і в Раді євроатлантичного співробітництва.

9. "ЄС і його партнери ввели санкції проти Росії, щоб поставити її на коліна".

Насправді ж: звичайно, санкції були прийняті, щоб чинити економічний тиск на Росію, але це не було самоціллю. Мета санкцій була набагато глибшою - щоб досягти політичного врегулювання конфлікту в Україні, щоб Росія дотримувалася норм міжнародного права.

Deep mistrust threatens Ukraine's shaky ceasefire

Rebel soldiers have one thing in common with rank-and-file Ukrainians: an almost complete lack of faith in their enemy’s willingness to fulfil the Minsk peace agreement

From the narrow loop hole of a machine gun nest, a rebel fighter squinted towards no-man’s land and listened for the whump of artillery and the intermittent crackle of automatic weapon fire.

From these trenches, the war in eastern Ukraine is seen in almost exact mirror image to that in the west: it is the Ukrainians on the other side who started the war; it is they who are still violating the ceasefire; and it is the Americans, not the Russians, who are stoking the conflict by arming proxies.

But rebel soldiers here do have one thing in common with rank-and-file Ukrainians a few hundred meters away: an almost complete lack of faith in their enemy’s willingness to fulfil the Minsk peace agreement.

“The Ukrainians will not keep to the Minsk agreement, we are certain of it - Poroshenko does not want peace,” said the separatist commander in charge of this stretch of the front line.

It is that deep mistrust that threatens the success of what Angela Merekl called the “last chance” to end the war.

A relative lull in violence here in the past few days has raised hopes that there could be peace after all.

Ukraine said on Thursday that it would begin to withdraw heavy artillery out of range of the front, saying it had gone two days without taking casualties - a crucial sign the truce is beginning to work.

The separatists announced the start of their own withdrawal on Tuesday. If both sides keep to the commitment, and the ceasefire holds, the diplomats may be able to work on the next stage of the deal: organising mutually acceptable local elections in a bid to build a lasting settlement.

But the rebel fighters on this stretch of front already blame the Ukrainians for breaking the ceasefire.

“They have been firing today from an automatic grenade launcher, but we have not answered because we see no point - yet,” said the commander.

He may have been telling the truth. The sporadic shooting was a fair distance away and it was not possible to tell who was responsible for it.

Several hundred metres from the Ukrainian army’s stronghold in the village of Peski on Donetsk’s northwestern edge, this warren of trenches and machine gun nests was at the centre of ferocious fighting just over a month ago.

As an eight-month battle for the nearby airport approached its climax in January, the Ukrainians desperately resisted all efforts to dislodge them from the village and close the only supply route to the beleaguered garrison in the terminal buildings.

“Our company was thrown in here and we held it practically surrounded for two and a half months, before the Ukrainians were pushed back and we were properly secured,” said the rebel commander, who goes by the call-sign “Zhora.”

A small businessman from Druzhkivka, a town now on the Ukrainian side of the lines, Zhora said he joined the separatist’s nascent army at the beginning of the uprising, after he saw “the deaths of children” at the hands of the Ukrainian army in Slavyansk, the rebel’s first stronghold.

Vostok battalion, the unit he joined, has since swollen into a full brigade (Zhora commands about 130 men in the ninth company of its 3rd battalion), and is part of a separatist army that the United States believes is now larger than that of some European states and Nato members.

But as far as the men of the ninth company are concerned, it is the Ukrainians getting foreign help, and it is America, not Russia, that is arming proxies.

“Look at that,” said Zhora, presenting the nose cone of some spent ordnance that he said had hit a nearby house. “It bears latin lettering. There is no way that is from Ukrainian or Russian stocks. So they are definitely getting arms from abroad,” he said. “We’ve seen them with American weapons - M-16 rifles. Where do you think they got that?”

“It’s all a lot of nonsense this stuff about Russians here. I wear a Russian flag shoulder patch because I like that country, I used to take my holidays there. If there are Russians here they are volunteers. We’re all locals, and we’re fighting for our land.”

There is evidence of Russian involvement in eastern Ukraine, but it is also true that, contrary to some statements from Kiev, many of the fighters on the separatist side are locals, and fighting for what they see as genuine grievances against the government in Kiev.

“I joined in summer after they started shelling Donetsk,” said a fighter called Sergei. “I had to do something.”

Like many, Sergei expressed scepticism that the Ukrainians would keep to their side of the peace deal.

But even if Kiev keep to the agreement, the fact is many amongst the separatist rank and file are unhappy with its terms.

In a compromise endorsed and negotiated by the rebels’ key backers in the Kremlin and signed by their local leaders, the peace plan envisages keeping the Donetsk and Luhansk regions inside Ukraine under a decentralisation deal that would grant them significant autonomy.

After ten months of war, however, many front line fighters say that will not be enough. The mantra here is independence or nothing.

Alexander Zakharchenko, the leader of the Donetsk People’s Republic, has repeatedly stated he wants full independence, although he has for now accepted the deal signed on February 12.

“At a minimum we need all of the Donetsk and Luhansk regions. And I will fight until the criminals responsible for this are punished - by that I mean Poroshenko and the politicians who have destroyed Ukraine,” said Zhora. “How long will the war go on? I don’t know.”

By Roland Oliphant

Kremlin 'considered plan to split Ukraine before president’s overthrow'

Strategy document suggests Moscow was already pondered plan to annex Crimea and assimilate pro-Russian regions

Pro-Russian troops who had taken control of the Belbek air base in Crimea fire warning shots into the air in March 2014

The Kremlin received advice to break up Ukraine and absorb its pro-Russian regions even before the country’s president fled in the wake of street protests a year ago, according to an alleged strategy document obtained by a Russian newspaper.

Novaya Gazeta said the “plan” for annexing Crimea was passed to Vladimir Putin’s presidential administration between February 4 and 12, 2014, at least 10 days before Viktor Yanukovych, Ukraine’s then leader, left the capital, Kiev.

The newspaper published parts of the document, which urged the Kremlin to “play on the centrifugal ambitions of different regions of the country with the aim, in one way or another, of initiating the joining of its eastern areas to Russia”.

Mr Putin has argued that Russia was forced to absorb Crimea in March as a result of what he calls an “unconstitutional coup” which ousted the pro-Russian Mr Yanukovych and brought in what Moscow claimed was a nationalist Ukrainian government which threatened the peninsula’s largely Russophone population.

But the document, if genuine, suggests the Kremlin was already considering a plan to divide Ukraine as a means of strengthening Russia’s economy and global status.

While taking on the financial support of Crimea and “several eastern regions” would be a burden, the unknown authors of the paper argue, “in a geopolitical sense the gain would be priceless: our country would receive access to new demographic resources, highly qualified cadres of industry and transport specialists would become available…

“The industrial potential of East Ukraine, including the military-industrial sector, joined to the military-industrial complex of Russia, would allow the quick and successful fulfillment of the programme of rearmament of the armed forces of the Russian Federation.”

The document argues that the European Union wanted to take over Ukraine, and Russia must “intervene in the geopolitical intrigue of the European community” in order to maintain some control of gas pipelines through Ukraine and avoid losing energy markets in central and south Europe, something “that would inflict huge economic damage to our country”.

Novaya Gazeta said it believed the document was prepared with the help of Konstantin Malofeyev, a well-known pro-Kremlin businessman with links to the pro-Russian rebels in Ukraine, although Mr Malofeyev reportedly denies that. The newspaper did not say who in Mr Putin’s administration viewed the strategy document or whether it was adopted but said that, “the extent to which this project coincides with the subsequent actions of the Russian authorities is striking”.

Proposals laid out in the document do bear a strong resemblance to some of the tactics adopted by the Kremlin and the rebels in eastern Ukraine, where more than 5,700 people have died since April as a result of fighting between separatist and government forces.

The document recommends that referendums on autonomy are held in pro-Russian regions of Ukraine in order to strengthen their claims to self determination, “and later to joining Russia”. A controversial pro-independence referendum result in Crimea was used by the Kremlin to endorse its annexation of the region.

The plan also proposes a PR and press campaign to legitimise the “pro-Russian drift of Crimea and eastern Ukrainian regions” which argues for three things: federalisation of Ukraine (providing regions with a high degree of autonomy without breaking away from the state), independent accession of eastern regions to the Russia-led Customs Union, and full sovereignty and eventual annexation by Russia.

Those three proposals are frequently put forward by Russian politicians and rebel figures, although the Kremlin has shied away from fully endorsing or absorbing the self-proclaimed Donetsk and Luhansk “people’s republics”.

Also familiar in the document was the use of highly contentious arguments to approve Kremlin intervention in Ukraine, as often employed in Russian media.

Pro-Western demonstrators in Kiev, the authors claimed, were mostly football fans and criminals acting under the control of Polish and British special services. No evidence was offered for the allegation.

There was no immediate comment from the Kremlin on the document.

By Tom Parfitt

Буряты в Донбассе. Российская газета о военных РФ в зоне АТО

Перед окончательным штурмом Дебальцево журналистам постарались максимально закрыть въезд в Углегорск, чтобы лишний раз не светить "бурятов"

Российские военные непосредственно участвуют в активных действиях в Донбассе, но после выполнения поставленных задач скрываются, уступая место местным боевикам, которые общаются с журналистами. Об этом корреспондент Илья Барабанов пишет в материале "В пампасах Донбасса" в российском издании Коммерсантъ.

"Логика военных действий в последние месяцы достаточно проста: на выполнение боевых заданий со стороны то ли самопровозглашенных республик, то ли "отдельных районов Донецкой и Луганской области" (как написано в Минском соглашении) выезжают те, кто действительно умеет воевать. Они решают поставленную задачу и отходят, а в занятый ими населенный пункт, в комендатуры и на блокпосты встречать журналистов заступают уже местные ополченцы, с готовностью рассказывающие о своем шахтерском прошлом", - пише автор.

В какой-то момент, отмечает автор издания, можно и правда решить, что на войну с "хунтой" поднялись исключительно местные, но потом кто-то проговаривается:
- За тем терриконом буряты стоят.
- А что за буряты?
- Ну... Донбасские индейцы.

"Все улыбаются, все всё понимают. В последние дни перед окончательным штурмом Дебальцево, чтобы лишний раз не светить "бурятов", журналистам постарались максимально закрыть въезд в Углегорск, откуда развивалось наступление внутрь котла. Спустя пару дней после штурма, когда Дебальцево окончательно "зачистят", на блокпосты выставят шахтеров, а журналистам снова будет открыта дорога", - указывается в материале.

Также автор напоминает о стратегическом значении Дебальцво. "Про стратегическое значение Дебальцево в последние дни было сказано много - это и прямая дорога, связывающая Донецк с Луганском, и крупнейший железнодорожный узел, и важная с артиллерийской точки зрения высота. Про то, сколько сот человек с обеих сторон погибло за время растянувшегося почти на месяц штурма, мы узнаем не скоро", - указывает автор.

"После взятия Дебальцево линия фронта в очередной раз "выровнялась". Не исключено, что достигнутое в Минске соглашение о перемирии теперь будет местами выполняться, огонь прекратится совсем или хотя бы чуть стихнет на месяц или два, пока кому-то не придет в голову, что самопровозглашенные республики не могут дальше жить без Мариуполя, Артемовска или Лисичанска. Тогда в воинских частях по всей большой стране вновь активизируются "политруки" с рассказами о том, как важно помочь свободолюбивому Донбассу от агрессии Запада. Никакой принудиловки - только добровольцы", - говорится в материале.

В БОЯХ ЗА ДЕБАЛЬЦЕВО ЗАГИНУЛО 163 ВОЇНА (24.01.2015 - 18.02.2015). ДАННІ ОНОВЛЮЮТЬСЯ

Ю. Бутусов:

"Цензор.Нет" предпринимает попытки установить точную численность погибших, раненых, пропавших без вести, пленных из состава украинских войск, сражавшихся на Дебальцевском плацдарме. Наши войска отразили за 25 суток битвы два ожесточенных штурма российских наемников 24 января - 1 февраля, и 12-14 февраля, а также постоянно вели бои местного значения, и с боем прорвали кольцо окружения противника 18 февраля. В ходе этой битвы командиры подразделений заявили нашим редакторам на данный момент такие цифры потерь:

128-я горно-пехотная бригада - 30 погибших, 4 пропало без вести, 2 попало в плен. Сбор данных продолжается, но не все подразделения еще вернулись в базовый лагерь. Командование части имеет связь со всеми подразделениями, но судьба не менее 10 военнослужащих в настоящее время неизвестна. Точные потери будут установлены в ближайшие 2-3 дня.

25-й отдельный мотопехотный батальон "Киевская Русь". 17 погибших, 1 пленный.

40-й мотопехотный батальон 17-й танковой бригады: 21 погибший, 91 пленный. Судьба примерно 10 бойцов остается неизвестной. Точные потери будут установлены завтра.

101-я бригада охраны Генерального штаба - 26 погибших. 5 пленных.

13-й мотопехотный батальон 1-й танковой бригады - около 30 погибших, 6 пленных. Точные потери будут установлены завтра.

30-я механизированная бригада - 22 погибших, 76 раненых. Количество пленных не установлено. Точные потери соединения будут установлены в ближайшие два-три дня. Потери могут быть больше указанных. Это только то, что известно командирам батальонов на настоящий момент.

Харьковская бригада Нацгвардии 3017 - 4 воина погибло, 2 в плену, 3 пропало без вести.

3-й полк спецназ - 3 погибших. 3 в плену, 2 - пока неизвестно.

батальон Нацгвардии "Донбасс" - 9 погибших, 15 раненых.

Сотрудники МВД - 1 погибший.

Чеченский добровольческий батальон имени Джохара Дудаева - 1 погибший.

По другим частям и подразделениям пока нет данных.

Были также:

55-я артиллерийская бригада.

Батальон Нацгвардии имени Кульчицкого.

Батальон МВД "Львов"

Четыре спецподразделения ВСУ, три спецподразделения Нацгвардии.

Таким образом на данный момент путем опроса командиров частей и подразделений установлена гибель 163 воинов, 110 воинов попало в плен, 29 пропало без вести.

Однако эти данные не полные, поскольку большинство частей и подразделений были перемешаны, рассредоточены и при прорыве боевые порядки были нарушены. Еще не все воины прибыли к назначенным пунктам дислокации.

Будем продолжать систематизировать информацию завтра.

Беспокоят данные, о которых говорят свидетели - на трассе было расстреляно 4 грузовых машины с нашими бойцами. Пока не знаю, к какой части эти машины принадлежали. и сколько людей в них было. Возможно, это конвой, где были бойцы 101-й бригады и 3-го полка.

Далее, на видео российских наемников видел расстрелянную машину легковую - двое погибших в ней. И расстрелянный грузовик - и шесть тел рядом с ним. Они утверждают, что это их числа тех, кто шел на прорыв. Но нет данных, из каких частей, и нет точных данных - это они прорывались в Дебальцево или выходили? Видел также на российском видео тела троих украинских воинов, погибших в Углегорске.

В данном списке не указаны боевые потери украинских войск на внешнем периметре Дебальцевской дуги, которые сражались в районе Светлодарска, Троицкого, и пытались прорвать окружение извне 9-17 февраля. Их потери составляют меньшие цифры, но они также весьма значительны - не один десяток людей, и мы также будем собирать данные по этим частям.

Россияне озвучивают цифры пленных, взятых в Дебальцево - от 153 до 300. Завтра группы волонтеров, уполномоченных вести переговоры по обмену пленными и телами погибших приедут в Донецк, надеюсь, смогут уточнить списки, и уточнить, реальны ли заявленные в данном случае российской пропагандой цифры.

Дебальцевская дуга - это символ массового героизма, стойкости и отваги украинских воинов, которые зачастую сражались даже в самых неблагоприятных условиях. Неоднократно были случаи, когда танки противника, которые врывались на позиции нашей пехоты уничтожились в ближнем бою. Части. которые неделями находились под постоянным обстрелом, и вся оборона которых была уничтожена, цеплялись за каждую высоту. На некоторых участках сражения противник имел большое превосходство в артиллерии и бронетехнике, впервые российские отряды пытались штурмовать крупными силами пехоты и танков украинские опорные пункты, прикрываемые нашей артиллерией.

Вечная память героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины.

Вечная слава тем, кто ценой своей жизни, ранений и неслыханных испытаний до конца исполнял свой долг перед Родиной.